Шиян Дар’я Віталіївна,
Конкурсна робота
11.11.1998, 11-th Form.
Павлоградська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 Україна.
shi9339@mail.ru
11.11.1998, 11-th Form.
Павлоградська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 Україна.
shi9339@mail.ru
Україна. Це моя земля
https://www.youtube.com/watch?v=r1huWNJm85c
Everyone has Homeland. My Motherland is Ukraine. My family and my friends live here. Here is my school, the teachers that teach me.
And in six months I will finish school, choose a higher educational institution for training, need to realize myself in the profession. After the training I will try to find a job, a house, start a family. Today Ukraine has all possibilities for all this, all the ways to dreams are open. For such perspective to young I am more in love with Ukraine.
But it was not always so. Remember Ukraine under the slavery of the law of serfdom and the poem by Tara’s Shevchenko "The Dream".
In the novel the author tells us about the dreams of poor peasant girl. She harvested wheat-field for the lord of the manor. The woman stoped herself from hard work and she wanted to have a little rest to feed her baby. She went and saw her beloved son Ivan who was both handsome and rich, and married ." He was free and was working on his own plot of land reaping rye on his own field." The woman smiled, because it was the best fate for her little baby-son. However, it was only a dream. When the woman woke up, she realized that dreams will remain dreams. Hopes for a free and happy life will never come true.
It was painful to read about our poor people in destitute condition in the so close past. But I am proud that my people have survived wars, famine, and tough economic and political situation of the homeland and became independent and free.
I think that for the younger generation of todays Ukraine the implementation of the future is the greatest reward.
I love my Homeland for harmonious, melodious language, beautiful nature, patriotic citizens.
That is why I am proud to be called Ukrainian.
And in six months I will finish school, choose a higher educational institution for training, need to realize myself in the profession. After the training I will try to find a job, a house, start a family. Today Ukraine has all possibilities for all this, all the ways to dreams are open. For such perspective to young I am more in love with Ukraine.
But it was not always so. Remember Ukraine under the slavery of the law of serfdom and the poem by Tara’s Shevchenko "The Dream".
It was painful to read about our poor people in destitute condition in the so close past. But I am proud that my people have survived wars, famine, and tough economic and political situation of the homeland and became independent and free.
I think that for the younger generation of todays Ukraine the implementation of the future is the greatest reward.
I love my Homeland for harmonious, melodious language, beautiful nature, patriotic citizens.
That is why I am proud to be called Ukrainian.
«Моя Батьківщина Україна: місце, де я живу/місце яке я люблю».
Кожна людина має свою Батьківщину. Моя Батьківщина – це Україна. Тут живуть моя родина і друзі. Тут знаходиться моя школа, працюють вчителі, які навчають мене.
Та через півроку я маю обирати вищий навчальний заклад для навчання, маю реалізовувати себе в професії. Після навчання знаходити роботу, домівку, створювати сім’ю. І сьогодні, в Україні є всі можливості для цього, всі шляхи для здійснення мрії відкриті. За це я ще більше люблю Україну.
Але так було не завжди. Згадаємо вірш Тараса Григоровича Шевченка «Сон». У творі автор розповідає про мрії бідної селянки. Вона жала пшеницю на панському полі. Жінка дуже втомилася від роботи і їй хотілося відпочити. Вона підійшла до свого Івана, який був «і вродливий, і багатий, і одружений». Він був вільний і працював на своєму полі – жав власну пшеницю. Жінка всміхнулася, адже це була найкраща доля для її дитинки.
Проте це був сон. Коли жінка прокинулась, то зрозуміла, що мрії залишаться мріями. Надії на вільне та щасливе життя не буде.
Мені боляче було читати про свій знедолений народ. Але я пишаюся тим, що мій народ пережив війни, голод, тяжке економічне та політичне становище і Батьківщина стала незалежною
Я вважаю, що для молодого покоління реалізація майбутнього – це найбільша нагорода.
Я люблю свою Батьківщину за милозвучну, співучу мову, за прекрасну природу, за патріотичних громадян.
Саме тому, я пишаюся тим, що можу називатися українкою.
Це моя Україна! Кожна людина має свою Батьківщину. Моя Батьківщина – це Україна. Тут живуть моя родина і друзі. Тут знаходиться моя школа, працюють вчителі, які навчають мене.
Та через півроку я маю обирати вищий навчальний заклад для навчання, маю реалізовувати себе в професії. Після навчання знаходити роботу, домівку, створювати сім’ю. І сьогодні, в Україні є всі можливості для цього, всі шляхи для здійснення мрії відкриті. За це я ще більше люблю Україну.
Але так було не завжди. Згадаємо вірш Тараса Григоровича Шевченка «Сон». У творі автор розповідає про мрії бідної селянки. Вона жала пшеницю на панському полі. Жінка дуже втомилася від роботи і їй хотілося відпочити. Вона підійшла до свого Івана, який був «і вродливий, і багатий, і одружений». Він був вільний і працював на своєму полі – жав власну пшеницю. Жінка всміхнулася, адже це була найкраща доля для її дитинки.
Проте це був сон. Коли жінка прокинулась, то зрозуміла, що мрії залишаться мріями. Надії на вільне та щасливе життя не буде.
Я вважаю, що для молодого покоління реалізація майбутнього – це найбільша нагорода.
Я люблю свою Батьківщину за милозвучну, співучу мову, за прекрасну природу, за патріотичних громадян.
Саме тому, я пишаюся тим, що можу називатися українкою.
https://www.youtube.com/watch?v=QQcDtMGBwOw
Комментариев нет:
Отправить комментарий